Останні події

Ударівець Андрій Ломовацький: «Люди на Донбасі чекають повномасштабної війни…»

Невидимий кордон сьогодні розділяє Україну на мирну та спокійну, і покалічену, понівечену війною землю. За спиною залишаються поля та ліси, які посеред зими вибились з-під снігу і боязко пускають пагони. Попереду – чорні дороги та покручені дерева, закуті крижаним холодом. Попереду – зима, сіра, морозна і безжальна. Тут, на лінії фронту, втрачаєш спокій, бо далі – війна…


Волонтер із Чернівців, активний член партії «УДАР» Андрій Ломовацький ділиться своїми враженнями від поїздки на Схід. Нещодавно він повернувся з-під Дебальцево, куди відвозив п’ятьох буковинців, бійців АТО з відпустки. 

Чоловіки провели з родиною зовсім небагато часу, та коли прийшла пора повертатись на війну – без вагань спакували свої речі. Знають – по той бік їх чекають бойові товариші. У 128 гірсько-піхотній бригаді, котра базується під Дебальцевим, бійців не вистачає – чимало поранених та хворих. Застуда та грип у люті холоди підкошують здоров’я солдатів, які живуть у наметах і бліндажах. Тому вони з надією чекають на чергову хвилю мобілізації, яка поповнить їх ряди свіжими силами. 

Андрій розповідає, що війна під Дебальцевим вже стала для чоловіків буденністю. Вибухи та автоматні черги тут – звична річ. Так званого перемир’я тут ніколи не було, хіба що терористи встигали перегрупуватися та підтягнути свіжої техніки. А вже за двадцять кілометрів від блок-посту – мирні мешканці живуть як і раніше: дивляться по телевізору новини (українські канали тут на щастя показують), ходять до магазинів, доглядають за господарством. Хіба що не наважуються вештатися полями та вздовж доріг – там можуть бути міни. Українських солдатів сприймають добре, та все ж з певною осторогою. Спілкуються рідко, ще рідше – висловлюють свої позиції з приводу того, що відбувається, які тут кардинально різні. Хтось залишається патріотом України, інші – тяжіють до Росії. Проте єдине, у чому їх прагнення спільні, так це у тому, що ДНР та ЛНР на наших землях не місце. Ватажків невизнаних республік місцеві називають бандитами, а їх методи – терористичними. У швидке закінчення протистояння не вірять – з приходом весни чекають повномасштабної війни…

А ось наші захисники не такі песимістичні. Кожен з бійців щиро вірить у перемогу. Хай вона і дається їм важко, проте віра та бойовий дух тут, на блок-постах, не зникають ніколи. Та й втрачати надію немає як, кажуть бійці, - у них важлива місія – захистити Україну. А ще за їх спинами мільйони українців, які підтримують наших солдатів та вірять у їх перемогу. Волонтери навідуються сюди постійно – привозять їжу, одяг, усі необхідні речі. Так що бійцям нічого не бракує. Хіба що просять більше ліків від застуди, засобів гігієни, теплої білизни та шкарпеток: можливості випрати брудний одяг немає – його просто викидають. 

За словами Андрія, солдати тримаються лише за рахунок волонтерської допомоги. Держава забезпечує бійців зброєю та пальним для техніки, а вже волонтери привозять військовим одяг, їжу, предмети побуту та гігієни, маскувальні сітки та халати тощо. Сьогодні нашим захисникам вкрай необхідні автомобілі для швидкого пересування та ліки.

«У цей складний час ніхто не повинен залишатися байдужим, - каже Андрій Ломовацький. – Потрібно допомагати нашим бійцям хто чим може: якщо немає змоги допомогти матеріально – пишіть листи підтримки, допомагайте плести маскувальні сітки. Не варто сподіватися на те, що держава сама прогодує нашу армію. Потрібно пам’ятати, що бійці стоять в першу чергу за свій народ. І якщо солдат знає, що за його спиною міцний тил – він стоятиме до останнього».

Вже прощаючись, солдати просять волонтерів передати звістку усім тим, хто вірить у перемогу України і бореться з корупцією та несправедливістю всередині держави: війна з терористами закінчиться, і тоді наші хоробрі захисники повернуться, щоб навести лад у чиновницьких кабінетах. Не можна втрачати надії. Україна переможе! Українці переможуть!
  19 Січня 2015 +Коментар | подобається